|
|
Сторінка логопеда Вчитель- логопед Пурська Галина Михайлівна Напрямки роботи логопедичного кабінету ДНЗ Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку. Під час виховання дітей вчитель-логопед та вихователі розв'язують завдання, що визначені БП "Я у Світі", програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт" у напрямках розумового, фізичного та естетичного розвитку дітей. Але основним завданням є корекція мовного розладу та розвиток аспектів мовлення. Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення). Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи. Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення. Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці. Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення. Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів. Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта. Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.
Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів; готовить артикуляційний уклад до постановки звуків; визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень; працює над розвитком правильного мовного дихання дітей; відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення; ставить звук (різними прийомами та методами); закріплює поставлений звук у складах; автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв'язній мові; проводить диференціацію звуків; відпрацьовує граматичні форми.
Форми роботи Фронтальні логопедичні заняття. Підгрупові логопедичні заняття. Індивідуальні логопедичні заняття. Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи. Форми взаємодії з батьками Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі. Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини. Оформлення тематичних папок "Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда" в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми. Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з'ясувати чи задоволені вони корекційним процесом. "Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.
Організаційно-методична робота: обстеження усного мовлення вихованців ДНЗ ; комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовних порушень; оформлення необхідної документації логопедичного кабінету; співпраця логопеда з вихователями груп;
Основні завдання логопедичної служби : усунення різних порушень усного і писемного мовлення; запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку вихованців; пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків; розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей; самоосвіта; оснащеність логопедичного кабінету;  Документація вчителя-логопеда відповідає «Інструкції про ділову документацію у дошкільних закладах», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 30 січня 1998 року № 32, включає · перспективний план корекційно-відновлюваної роботи логопедичного кабінету; · книгу обліку дітей із зазначенням діагнозу; · картки мовленнєвого розвитку на кожну дитину; · індивідуальні картки стану здоров’я і розвитку дитини; · плани індивідуальної роботи та занять у підгрупах; · книгу аналізу результативності індивідуальної корекційно-відновлювальної роботи з дітьми; · книгу взаємозв’язку між вчителем-логопедом і вихователями групи; · журнал щоденного відвідування дітей; · журнал обліку ( руху ) дітей; · індивідуальні зошити дітей ; Вікові характеристики мовленнєвого розвитку  Перший рік життя. 1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослго. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віз’являються перші слова. Другий рік життя. Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою. Третій рік життя. Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри. Четвертий рік життя. Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова. П’ятий рік життя. Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”). Шостий рік життя. До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови. Таблиця засвоєння дітьми звуків мови Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови. ВІК ДИТИНИ ЗВУКИ МОВИ Від 1 до 2 років А, О, Е, М, П, Б Від 2 до 3 років У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й Від 3 до 4 років С, З, Ц Від 4 до 5 років Ш, Ж, Ч, Щ Від 5 до 6 років Л, Р КОЛИ СЛІД ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА Всі прекрасно знають про те, що деякі діти починають ходити і говорити раніше, ніж інші, і звичайно це нікого не хвилює, а медицина це вважає нормальним явищем .У зворотному випадку, якщо по досягненню дворічного віку дитині важко розмовляти, або він не розуміє розмови, або ковтає звуки, або додає інші - це ознака порушення розвитку або захворювання. В цей момент треба без зволікання звернутися до фахівця в області логопедії для необхідної терапії. Логопед зможе визначити, чи йде мова про. деякої затримки в розвитку дитини або існують розлади, які вимагають спеціалізованої допомоги. Логопедія - це дисципліна, яка охоплює вивчення, профілактику, діагностику, контроль та лікування розладів мови і спілкування. Розлади мовлення можуть бути різними і їх багато :затримка в розвитку мови, дислалія - відсутність вміння правильно вимовляти звуки, відповідні віком, дислексія - часткове або повне відсутність розуміння мови, дісфемія (заїкання), діслозія - труднощі у вимові звуків у зв'язку з анатомічними дефектами мовного апарату, а також порушення мови у психічних хворих і аутистів. Причини порушення мови можуть бути найрізноманітнішими: втрата слуху, неврологічні порушення, пошкодження головного мозку, розумова відсталість, анатомічні дефекти губ, неба, ротової порожнини, перевантаження голосових зв'язок і ін . Встановити наявність порушень мови потрібно якомога раніше. Це дозволити провести ранню діагностику причин, що обов'язково позитивно позначиться на можливості його одужання і корекції мовлення. Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків. Свистячі: С,З,Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 р. життя. Шиплячі і сонорні : Ш,Ч,Ж,Л,Р, до кінця 5 р. життя. Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде карта вити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект. ПОРАДИ ТУРБОТЛИВИМ БАТЬКАМ Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковикові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім'ї, в ДНЗ. 1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. 2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно. 3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи. 4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей. 5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою. 6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно. 7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження. 8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться. Ігри на розвиток мовного слуху 1. Гра «Угадай чий голос» Дитина закриває очі, а хтось близький кличе її. Малюк повинен відгадати, хто його покликав. 2. Гра «Хто відізвався» Дитина закриває очі, члени сім’ї по черзі імітують голоси тварин, а дитина відгадує, хто говорить. 3. Гра «Почуй шепіт» Дитина стоїть за спиною мами чи тата, які подають команди пошепки (голосніше і тихіше). Вона повинна виконати команди вірно. 4. Гра «Горщик» Дитина з мамою, сидячи на підлозі, перекочують одне одному м’яч. Хто котить говорить «холодний» або «гарячий». Торкатися м’яча можна тільки при слові «холодний». 5. Гра «Слухай і виконуй» Мама чи тато один чи два рази називає кілька різних рухів, не виконуючи їх. Дитина повинна точно їх відтворити. Ігри на розвиток фонематичного слуху 1. Гра «Червоний-білий» У дитини два кружечки (червоний і білий). Якщо в названому слові є заданий звук, дитина піднімає червоний кружечок, якщо немає—білий. 2. Гра «Будь уважним» Мама називає по черзі предмети, намальовані на картинках. Дитина повинна визначити, який звук повторюється у всіх назвах. А потім повторити їх по пам’яті. 3.Гра «Придумай слова» Мама називає певний звук, дитина називає слова з цим звуком і кинути мамі м’ячик. Ігри та вправи на розвиток дихання «Забий м'яч у ворота». Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним. «Язичок-футболіст». Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика. «Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору. «Пелюстки». Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. «Кораблик». Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук «ф», а потім преривчасто, наче вимовляючи звук «п-п-п-п». Ігри та вправи на подолання заікання Вправи для зняття м'язової напруги При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися. «Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками. «Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення. «Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад. «Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.  Вправи для розвитку мовного дихання Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання. «Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним. «Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики). «Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих. «Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти. «Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук «з», доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші. «Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з. «Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай. «Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині «допомогти» кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик. Вправи для розвитку голосу Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху. «Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а. «Гуде потяг». У-у-у, у-у-у. «Болить зуб». О-о-о, о-о-о. «Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и. «Жабенята посміхаються» І-і-і, і-і-і. «Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау. «Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа. «Пісенька водички». С-с-с-с. «Пісенька комарика». З-з-з-з. «Пісенька вітру». В-в-в. «Гріємо ручки». Х-х-х-х. «Стукають підбори ». К-к-к-к. «Граємо на барабані». Д-д-д-д. «Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш. «Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж. «Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку. «Гусак». Га-га-га. «Корова». Му-му-му. Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.); Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом). ІГРИ НА РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК Артикуляційна моторика тісно пов’язана з дрібною моторикою рук. Нанизування намистинок, застібання гудзиків, шнурування, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, з’єднання стрілочками відповідних частин малюнків, ліплення – все це допоможе дошкільнику розвинути дрібні м’язи рук, підготує до опанування навичок письма та стимулюватиме його мовленнєвий розвиток. ВПРАВНІ ПАЛЬЧИКИ 1. Випрямити кисть, щільно зімкнути пальці і повільно стискати їх у кулак. По черзі виконувати кожною рукою. 2. Руку щільно покласти на стіл долонею вниз і по черзі згинати пальці: середній,вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати по черзі кожною рукою. 3. Випрямити кисть і по черзі притуляти безіменний палець до мізинця, середній - до вказівного. 4. Стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках. Спочатку по черзі кожною рукою. Потім - двома руками одночасно. 5. Згинання і розгинання пальців. Пальці розімкнути якомога ширше, потім стиснути і так продовжувати далі. Виконувати по черзі кожною рукою, потім відразу обома. Пам'ятаєте цю приказку: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомились»? 6. Покласти руки долонями вгору. Дитина піднімає по одному пальцю спочатку на одній руці, потім на іншій. Повторюйте цю вправу у зворотньому порядку. 7. Дитина затискає олівець середнім і вказівним пальцями. Згинає і розгинає ці пальці по черзі. СПРОБУЙТЕ РАЗОМ ІЗ ДИТИНОЮ “Зайчик” На землі сніжок лежить, (плавні рухи руками, розвести їх над “землею”)/Files/images/Копия загруженное.jpg Зайчик по сніжку біжить. (Пальчикова фігурка, “зайчик”) Мерзнуть вушка, (Згинати й розгинати пальці – “Вушка”) Мерзнуть лапки, (Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх). Наприклад, кулак – кулак – долоню. Бо без валянців (Утворити немовби дві “мисочки” долонями) Та шапки. Ой! (Двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою). “Зайчика злякались” Ми ходили по гриби, (Переступати двома пальцями по столу; “Гриб” – накрити кулачок опуклою долонею). Зайчика злякались (“Зайчик”) Поховались за дуби (“Дерево” – дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест). Розгубили всі гриби (“Гриб” і “Кошик” – з’єднати дві опуклі долоні). Потім засміялись – (усміхнутися) Зайчика злякались! (“Зайчик”; показати на нього вказівним пальцем другої руки). ”Їжачок” Їжачок – хитрячок. (Їжачок – з’єднати долоні разом з пальцями вгору); Голочки гостренькі, (великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними). Ось Грибки під дубком (Дерево) Він збира маленькі (“Гриби”) “Коники” По гладенькому столі (“Коник” чотирма пальцями (крім великого) стукати по столу) Пальчики стукочуть. (Стукати голосніше) То не пальчики, ні-ні – Коники цокочуть Цок-цок-цок, цок-цок-цок, (Стукати ритмічно, цокаючи язиком). За місток. (“Місток” – поставити руки (паличкою” одна на одну) За млинок (“Млинок” – крутити кулачками один над одним) Цок-цок-цок, цок-цок-цок, (“Коник”). В чисте поле, за лісок (“Дерево”) Цок-цок-цок, цок-цок-цок, (“Коник”) Потім знову в дитсадок. (“Дах” на головою) “Котик” Котик пухнастий, (“Котик” – із кулачка відставити великий палець та мізинчик)./Files/images/tiger-1333013914.gif Вушка маленькі (Поворушити відставленими пальцями). Лапки м’якенькі. (Скласти пальці в кулачок). Кігті гостренькі, (Зігнути пальці і поворушити ними). “Гуси-гусенята” Гуси-гусенята на ніжки (“Гуси” (обома руками): показати на ноги.) Одягли червоні панчішки. І пішли рядком до корита (“Йдуть” поряд) Свіжої водиці попити. (Нахиляються та підіймають “голівки”). Загальний недорозвиток мовлення у молодших дошкільнят Дошкільний вік має особливо важливе значення для розвитку психіки та формування особистості дитини. У перші три роки свого життя малюк за допомогою дорослого пізнає світ, починає розуміти призначення предметів; у цей час закладається основа майбутніх рис характеру та здібностей дитини, формується ставлення до себе та навколишнього світу, інтенсивно розвивається мовлення. Четвертий рік життя Цей період характеризується формуванням у дітей "системи-Я", черговим кризовим періодом ("Я — сам"), розвитком партнерської ігрової діяльності, різким переключенням емоцій з переважанням сильної модальності. Діти цього віку мають мимовільні увагу та пам'ять, наочно-дійове мислення, високу чутливість до дискомфорту. Об'єктами пізнання у молодших дошкільників, які не мають відхилень у розвитку, є предмети найближчого оточення, їхні властивості та призначення, основним способом пізнання — експериментування. На цьому віковому етапі переважає ситуативно-ділова форма спілкування, тому для більшості дітей стосунки з однолітками є малоцікавими, а взаємини з дорослими стають джерелом багатоваріативних способів діяльності та партнерства у грі. На четвертому році життя діти вже беруть участь у сюжетно-рольових іграх, використовуючи при цьому різноманітні форми спілкування. Так, під час гри дитина ділиться іграшками, висловлює власні думки, звертається до дорослого з проханням чи по допомогу, проявляє своє ставлення до дій однолітків, прагне допомагати іншим. Психологічний портрет молодших дошкільнят із ЗНМ Малюк із загальним недорозвитком мовлення має свої особливості, які необхідно враховувати у навчально-виховній роботі. Крім мовленнєвих порушень, у них спостерігаються вторинні відхилення у формуванні психічних процесів, що потребують специфічної роботи практичного психолога. У нормі криза трьох років проходить досить легко, як Ьдин з етапів особистісного становлення дитини. Проте, якщо молодший дошкільник має мовленнєву ваду, то вкрай обмежено реалізуються можливості сенситивного періоду для формування самооцінки, всіх компонентів мовленнєвої системи, розвитку основних розумових процесів (сприймання, наочно-дійового (практичного) і наочно-образного мислення). Хоча у молодших дошкільнят із ЗНМ рівень невербаль-ного інтелекту здебільшого наближений до норми, об'єктом пізнання у них ще залишається внутрішня будова предметів, способом пізнання, як і в ранньому віці, — маніпулювання та розбирання, формою спілкування, на відміну від здорових однолітків, — ситуа-тивно-особистісна і стосунки з дорослими проявляються лише як потреба у захисті та допомозі. А звідси — пред-метно-маніпулятивна ігрова діяльність або ігри поряд, що за нормативними показниками властиве дітям раннього віку. Зазвичай діти з мовленнєвим недорозвитком мають органічні чи функціональні відхилення у центральній нервовій системі (ЦНС), а тому дуже вразливі. Органічне ураження головного мозку спричинює надмірне виснаження та надшвидку втомлюваність під час будь-якої діяльності. В результаті у малюка виникають головні болі, спостерігаються розлади сну, млявість чи, навпаки, гіперактивність. Таким дітям притаманні дратівливість, підвищена збудливість, моторна розгальмованість та емоційна лабільність. У дітей з функціональними відхиленнями у ЦНС часто трапляються невротичні реакції, спостерігається підвищена лякливість та тривожність. Ознаки ЗНМ у молодших дошкільників Повна відсутність мовлення чи наявність звукона-слідувань зі значним використанням міміки та жестів. Формальне, поверхневе чи вибіркове спілкування. Недостатнє розуміння зверненого до них мовлення. Низька мотивація до комунікації. Слабкий розвиток наслідувальної діяльності. Нестійкість уваги та всіх видів пам'яті. Невміння гратися разом чи хоча б поруч та ін. Все вищезазначене створює додатковий психологічний бар'єр у спілкуванні як з дорослими, так і з однолітками. Останні часто висміюють, дражнять чи навіть б'ють, не приймають до гри таких дітей. Характерною особливістю молодших дошкільників із ЗНМ є те, що до трирічного віку у'багатьох з них ще не сформована "система-Я". Так, дивлячись на себе у дзеркало, вони називають лише власне ім'я, сказати на себе "Я" вони не можуть. Значна кількість дітей із ЗНМ четвертого року життя не розуміють своєї статевої приналежності, що автоматично впливає на помилкове засвоєння родових закінчень прикметників та дієслів. Часто від дітей можна почути фрази типу "Тато після" ("Тато прийшла"), "Оя пав" ("Оля впав"), "Ова хайося" ("Вова хороша") тощо. Все вищезазначене свідчить про важливість комплексного педагогіко-психологічного впливу на особистість молодшого дошкільника із ЗНМ, необхідність надання кваліфікованої як логопедичної, так і психологічної допомоги. |
